Шлях до катарсису через всепрощення

Мій перший пост буде схожим на головну сторінку тоненької брошурки, яку на вулицях роздають навіжені сектанти або підкидують у поштову скриньку активні шукачі щастя. Проте нещодавно на власному досвіді я встигла переконатися, що ніщо не може так сильно вибивати людину з її звичного ритму життя та зони комфорту, як образа. Відчуття того, що тепер потрібно жити інакше і робити певні висновки, породжує найсильнішу емоцію – страх. Цей запалений коктейль суцільного негативу не потрібно випивати одразу ж. Набагато краще буде потроху розбавляти його звичайним людяним прощенням, як колись Булгакову замінювали опіум дистильованою водою.

Пробачте всіх, хто колись вчинив вам зле. Пробачте і відпустіть. І ви відчуєте цю неймовірну легкість на душі, яку поступово починаю відчувати і я.